Історія становлення
Вища фармацевтична освіта у класичному її розумінні почала розвиватися у Львові після підписання імператором Францом Йосифом I указу про створення у 1853 р. фармацевтичного відділення (самостійного курсу Studiumfarmaceutyczne) на філософському факультеті Львівського університету для підготовки спеціалістів за дворічною програмою навчання.
Програма включала: на 1-му році читали лекції для слухачів філософії і фармації з фізики (проф. Гандль), мінералогії (проф. Шмідт), неорганічної хімії (д-р Ліннеман) і окремо для фармацевтів – з ботаніки і зоології, органічної хімії. На 2-му – фармацевтична хімія і фармакогнозія для фармацевтів. Практичні заняття з цих дисциплін проводилися за загальною програмою факультету, причому курс фармакогнозії для фармацевтів викладав доктор медицини, окуліст І. Гавранек.
На з’їзді лікарів і природознавців, який відбувся у Львові у 1875 р., хіміко-фармацевтична секція внесла пропозицію про організацію у Львівському університеті двох самостійних фармацевтичних кафедр – фармакогнозії і фармації. Цього ж неодноразово вимагали професійні організації Львова і Галичини. Врешті міністерство віросповідання і народної просвіти дозволило організувати ці кафедри на філософському факультеті. Дві самостійні кафедри для підготовки провізорів мали велике значення не тільки у піднесенні навчання на вищий рівень, але й у поступовому об’єднанні цих фармацевтичних студій у самостійну університетську одиницю.
Для керівництва і представництва групи фармацевтів у професорському складі філософського факультету були призначені спочатку проф. Ігнатій Гавранек, а потім проф. Мєчислав Дунін-Вонсович, який був першим і єдиним магістром фармації у професорському колективі. Керівник фармацевтичних студій проф. Броніслав Радзішевський читав курс хімії для фармацевтів у Львівському університеті з 1872 до 1879 р. Під його керівництвом фармацевти виконали чимало наукових робіт на ступінь доктора наук. Він здобув повагу і любов студентської фармацевтичної молоді. Під керівництвом професора була заснована перша студентська організація «Гурток львівських фармацевтів» з метою створення наукової спільноти серед студентів і товариської взаємодопомоги.
Відносно невелика кількість магістрів фармації пояснювалася високою платою за навчання. За тогочасними правилами в системі навчання фармацевтів в університетах спершу передбачалася 4-річна, а згодом 3-річна практика в аптеці і складання іспитів за допомогою аптекаря – так званий тироциніум. Для більшості охочих вивчити фармацевтичну справу складання тироцинального екзамену і отримання звання помічника аптекаря були завершенням освіти. Якраз тому за ініціативи професійних аптечних об’єднань Галичини у 1879 р. у Львові була відкрита фармацевтична школа з підготовки аптекарських помічників. За час свого існування (до 1928 р.) школа підготувала 500 спеціалістів.
До найстаріших кафедр фармацевтичного факультету належать кафедри фармацевтичної хімії і фармакогнозії. Кафедру фармацевтичної хімії (тоді – загальної і фармацевтичної хімії) було відкрито у 1854 р., а кафедру фармакогнозії – у 1893.
Відповідно до нових навчальних планів студентів-фармацевтів, у 1889 р. з програми підготовки вилучили мінералогію і зоологію, натомість збільшили кількість годин з фармакогнозії і аналітичної хімії, запровадили лекції з бактеріології і гігієни. Після першого року навчання студенти складали три попередні екзамени з фізики, ботаніки і загальної хімії, після другого курсу – магістерський екзамен із спеціальних предметів.
Система підготовки провізорів в університетах і надалі залишалася слабкою. На цьому постійно наголошувала фармацевтична спільнота, яку обурювало зневажливе ставлення влади до підготовки кваліфікованих фармацевтичних спеціалістів. Після тривалих клопотань про перегляд і реконструкцію програми фармацевтичної освіти в університетах міністерством віросповідання і народної просвіти був розроблений і оголошений 19 жовтня 1920 р. новий програмний план.
За новою програмою передбачалося трирічне навчання. Нову програму у Львівському університеті повинні були запровадити в 1921-1922 навчальних роках. Однак Львівський університет, зокрема рада філософського університету, до якої належало фармацевтичне відділення, вирішили не тільки не користуватися новою програмою, але й звернулися з вимогою до міністерства віросповідання і народної просвіти про анулювання постанови щодо впровадження нової програми і відмовилися від керівництва фармацевтичною справою.
У 1924-1925 навчальних роках рада філософського факультету офіційно відмовилася від керівництва фармацевтичним відділенням і запропонувала закрити його. Проти цього жорсткого розпорядження виступили всі професійні об’єднання фармацевтів Львова. Вони скерували листа міністру віросповідання і народної просвіти з проханням відновити фармацевтичне відділення у Львівському університеті, яке існувало при ньому понад 70 років.
В існуванні фармацевтичного відділення почасти був зацікавлений медичний факультет, який погодився взяти на себе керівництво. Професійні фармацевтичні організації Львова виявили бажання віддати відділенню приміщення Львівського аптечного товариства. Зобов’язання львівських фармацевтів, а також згода медичного відділення університету були санкціоновані Академічним сенатом університету і подані міністерству. Однак міністерство листом від 27.11.1925 р. за №12502 не дало своєї згоди на існування у Львівському університеті фармацевтичного відділення, і підготовку фармацевтів припинили.
Відтак нестача фахівців, яких і так бракувало, стала ще гострішою. Професійні об’єднання фармацевтів зобов’язалися асигнувати необхідні суми на побудову і обладнання власного приміщення на вул. Пекарській, 52 для розміщення там лабораторій і навчальних аудиторій. Після довготривалих старань 22.06.1930. міністерство видало розпорядження про відновлення фармацевтичного відділення на медичному факультеті Львівського університету.
Цього разу фармацевтичне відділення у 1930-31 навчальних роках мало три кафедри: фармацевтичної хімії, фармакогнозії і технології лікарських форм. У 1932 р. завершилося будівництво окремого фармацевтичного корпусу (Collegiumpharmaceutium), зведеного на кошти професійних об’єднань фармацевтів Галичини, викладачів і студентів відділення, де на двох поверхах розташувалися дві великі лабораторії на 50-60 студентів кожна, кафедри органічної, фармацевтичної хімії, технології ліків, а також бібліотека і наукові лабораторії.
Кафедри фармацевтичної хімії і технології лікарських форм, розташовані у новій будівлі, були добре обладнані і мали власну бібліотеку. Кафедра фармакогнозії і ботаніки почала закладати город лікарських рослин, але практичні заняття і лекції з деяких дисциплін проходили в лабораторіях і аудиторіях інших кафедр університету і «Львівської політехніки».
Директором фармацевтичного відділення призначили Якуба Парнаса, основні наукові праці якого були присвячені тканинному обміну вуглеводів і ферментативним процесам. У 1930-1931 рр. на перший курс було зараховано 55 студентів, пізніше їх кількість збільшилася.
Навчання на фармацевтичному відділенні не було надто доступним для української молоді, адже плата за нього була високою, а кількість фахівців була недостатньою для аптечної мережі Галичини.
У жовтні 1939 р. за постановою Ради Народних Комісарів СРСР на базі медичного факультету Львівського університету був організований Львівський державний медичний інститут, до складу якого увійшло і фармацевтичне відділення. На перший курс у 1939 р. зарахували близько 100 студентів.
Навчання проводилося за новою чотирирічною програмою. Для фармацевтів організували чотири спеціалізовані кафедри з профільних дисциплін: фармацевтична хімія, технологія лікарських форм і галенових препаратів, фармакогнозії і судової хімії.
За неповними даними, до 1939 р. у Львові було підготовлено близько 1300 фармацевтів з вищою освітою. 1 січня 1940 р. фармацевтичний відділ реорганізували у фармацевтичний факультет Львівського медичного інституту, на кафедрах якого проводилися наукові дослідження світового рівня. Під керівництвом професора Я. Парнаса на кафедрі біохімії було опрацьовано новий метод дослідження глікогенолізу за допомогою радіоактивних ізотопів, синтезовано нові замінники вітаміну К, виконано оригінальні роботи з кристалізації білків.
Під час фашистської окупації Львова у 1941-1944 рр. на базі медичного інституту функціонували Державні медико-природничі фахові курси з медичним та фармацевтичним відділами (1942-1944). Фармацевтичний відділ і кафедру загальної хімії очолював Євген Вертипорох, уродженець Ляшок Королівських (тепер с. Заставне), що на Львівщині, розробник промислової технології інсуліну на Львівській фармацевтичній фірмі «Генніг-Лаокоон», президент Головної ради НТШ у 1970-х рр. Навчання у відділі тривало 2 роки (6 триместрів). У той період фармацевтичну освіту здобуло 155 осіб, свої дипломи нострифікували 33 випускники попередніх років.
У 1944 р. фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту відновив свою діяльність.
